3 лютого - 100 років від дня народження Любові Василівни Забашти (1918–1990), української поетеси, драматурга, прозаїка.

У творчому доробку Л. Забашти декілька поетичних збірок, книжок прози, п'єс і драматичних поем. Чимало віршів стали популярними піснями - «Ой вербиченько», «Червона ружа», «Криниця мого дитинства», «Засихає в степу материнка» та інші. Хоч Любов Забашта й не створювала поезій спеціально для дітей, але все ж вони займають велеке місце в її творчому доробку.

     РІДНА МОВА

Мова кожного народу

Неповторна і — своя;

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші — трелі солов’я.

На своїй природній мові

І потоки гомонять;

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту — на віки —

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,—

Бо ж єдина — так, як мати,—

Мова в кожного із нас!

                                Л.Забашта