Таких високих намело снігів!
Вночі таки добряче погуляло,

П'яніло од розгульності і шалу,
Зривало дах - аж дім увесь двигтів.
Не знаю, чом ненависним таким
Він був отим снігам і тим завіям.
У домі спали діти. І надія
Допізна весь освітлювала дім.
Жила у домі древня мудрість книг,
А люди вміли вірити й сміятись.
Та билась хуга об нічний поріг,
І дивною була її затятість.
Та налітали ордами вітри
Упереміж зі снігом і пітьмою,
Погрожували гвалтом і розбоєм
І сто прокльонів кидали згори.
На ранок вийшла - тільки сніг та сніг,
І юний пес вистрибує, радіє.
То ним прикинулась ота нічна завія -
Бач, віддано як лащиться до ніг...
                          Ганна Світлична

Світлична Г. І буде лет: Вибране. - Київ: Молодь, 1989. - 320 с.